рослини
догляд
сади світу
статті
проекти
база компаній
замовити
відео
ПАЛ – це найбільш загальний, широко використовуваний, безрозмірний термін, зазвичай означає будь-які антропогенно трансформовані ландшафти. Одні дослідники в поняття ПАЛ включають тільки різною мірою антропогенно модифіковані природні комплекси, без господарських елементів. Однак їх стан і структура залежать як від фонових і внутрішніх особливостей початкового ландшафту, так і від господарської діяльності людини. Інші дослідники в ПАЛ включають в різному ступені змінені прямим або опосередкованим антропогенним впливом природні територіальні комплекси (ландшафти) з штучними господарськими підсистемами, тобто у другому випадку структура ПАЛ складається з елементів матеріальної культури виробничого типу (промислові об'єкти, сільгоспугіддя), науки, мистецтва, культово-ідеологічних символів, а також різною мірою трансформованих елементів і компонентів природних ландшафтів.
При аналізі та класифікації ПАЛ поділяють:
Сильно змінені господарською діяльністю ПАЛ часто називають просто антропогенними.
При широкому трактуванні поняття культура (будь-які надбудови та перетворення природи) синонімом ПАЛ стає культурний ландшафт.
Культурні ландшафти. Культура (лат. cultura – «оброблення», «обробіток», «культивування») – цілеспрямована зміна чого-небудь для отримання певних життєвих матеріальних чи духовних благ. У розширеному філософському розумінні це будь-які надбудови природи, пов'язані з людською діяльністю. «Культура – це друга, олюднена природа». Культура як вельми складне багатоаспектне явище і поняття може мати безліч визначень. З природничо-наукових позицій культура – це сукупність способів і форм соціальної адаптації людини в НС, прийоми, технології та правила цілеспрямованої матеріально-виробничої та духовної життєдіяльності людини, орієнтовані на оптимізацію його взаємин з НС.
Культура – це спосіб життя і плоди праці конкретного суспільства. З природничо-наукових позицій функції культури у розвитку суспільства полягають у кращій його адаптації до НС та формуванні KJI. Їх можна звести до таких її складових: соціологізуюча, науково-пізнавальна та практично-перетворювальна (матеріально-виробнича).
В археології культура чи культурні шари – це матеріальні сліди або відбитки цивілізацій або більш ранніх стадій розвитку і способу життя суспільства (варварства, дикості). При такому широкому розумінні терміну «культура» будь-які перетворення ландшафтів, у тому числі для отримання миттєвих благ, є їх окультурення. Це й випалені в результаті загінних палів при полюванні аридизовані ландшафти, і лучно-степові або лугові пасовищні угіддя, ділянки з вибитою рослинністю і пісками, що розвіюються навколо стійбищ та водопоїв худоби, ріллі на місці знищених лісів. Наприклад, розбиті піски скіфо-сарматської і пізніших культур кочового скотарства. Сюди ж належать і ПАЛ великих зон навколо міст та промислових центрів із звалищами, закинутими кар'єрами і вторинними дрібнолистими лісами в різних стадіях відновлювальних сукцесій. При історико-культурному розумінні KJI практично всі змінені ландшафти – це зрізи або сліди різних історичних періодів цілеспрямованої зміни ландшафтів.
У сучасних уявленнях про культуру та формуванні під її впливом KJI виділяють такі її аспекти:
Орієнтація вчених на якийсь один з цих аспектів і дає різноманітність уявлень про спостережувані матеріальні КЛ.
Наприклад, характер антропогенної трансформації ландшафтів залежить від рівня розвитку продуктивних сил та суспільних відносин, що визначають культуру виробництва, а також від типів та видів виробництв. Так, сільськогосподарське виробництво за його орієнтацією підрозділяється на землеробство, скотарство та їх різновиди, а в землеробстві за рівнями його розвитку виділяють вирубно-вогневе, мотичне, плугово-тяглове, машинно-тракторне та інш. За земельно-виробничими майновими відносинами виділяють мілкоземельне селянсько-фермерське (натуральне, товарне), общинне, колгоспне, держгоспне, плантаційне, вельможне-поміщицьке, церковно-монастирське. Відповідно кожне з них визначає специфічний характер трансформації та організації KJI. Рівень та спеціалізація промислових виробництв (різні види гірничодобувних або переробних) також формують різну організаційну структуру КЛ. Істотно різняться між собою і призначені для забудови KJI (садово-дачні, різних сільських поселень, сучасних та стародавніх міст).
Отже, поняття «культурний ландшафт» має, принаймні, три тлумачення:
Грунтуючись на різних аспектах поняття «культура», одні вчені називають всі змінені, інші – тільки частину направлено трансформованих ландшафтів культурними. Перші включають в KJI як природу, так і якийсь культурний шар, зріз або надбудову природи, які просто відображають етнокультурну своєрідність, історію та рівень розвитку суспільства. Другі розуміють його як сукупність природних та створених людиною матеріальних і духовних цінностей, відображених в зовнішності і властивостях KJI, а також здатність суспільства і ландшафту виробляти, зберігати і використовувати ці цінності.
Наприклад:
Уявлення про KJI, цілеспрямовано трансформованих виробництвом, сельбищами та іншими ТПХС, орієнтованими на отримання матеріальних благ, допускає, що вони не ідеальні, але в даний момент життєво необхідні.
Ряд дослідників до KJI відносять будь-які значно змінені антропогенним фактором ландшафти.
Є й інші визначення поняття KJI, наприклад етноценози, етнокультурні, що відображають переважно духовну і трудову специфіку народів, які живуть у них.
Однак культуру зазвичай для зручності аналізу і по суті умовно поділяють на матеріальну та духовну складові. Духовна культура включає в себе науку, мистецтво та інші гуманітарні складові.
Відповідно існують і виключно гуманітарні трактування або моделі KJI – сакральні або сакраментальні, духовні, політичні та інші ідеологічні, топонімічні, лінгвістичні, фольклорні, діалектологічні та інші ландшафти. У них культура (або точніше KJI) представляється як третя природа. З XIX-початку XX ст. відомі атласи та карти таких ландшафтів, а в даний час вже є ГІС кримінальних чи криміногенних ландшафтів. Однак, враховуючи традиційну геоекологічну наукову орієнтацію курсу, в даному навчальному посібнику KJI розглядаються в основному з природничонаукових позицій. Розуміння культури як однієї з вдалих форм або механізмів адаптації людства в НС дозволяє сприймати і різні варіації соціогуманітарних KJI в якості природно-наукових явищ.
Виділення культури з природи і формування під її впливом окультуреної природи є необхідною умовою переходу біосфери та всієї ГО в нову стадію еволюційного розвитку – ноосферну (за В.І. Вернадським) або на новий антропогенно-ноосферний організаційний рівень. Причому перехід цей вельми небезпечний, бо в природі з'являється новий, особливий вид енергії живої речовини – енергія людської культури. На початкових стадіях розвитку культури і слабкої організації її енергетичного потенціалу виникає безліч осередків деградованих ландшафтів зі зруйнованою природою. Культура і відповідно виробнича діяльність суспільства, за К. Марксом, якщо вони розвиваються стихійно, залишають після себе пустелю. У той же час в процесі розвитку різних аспектів культури під її благотворним впливом виникає все більше осередків етнокультурних соціологізованих сприятливих ландшафтів, які поступово зливаються і ускладнюються.
Окультурені ландшафти. Цей термін часто зустрічається в науковій літературі, але визначений він недостатньо чітко. Під окультуреними ландшафтами будемо розуміти такі ПАЛ:
Однак, як писав В.П.Семенов-Тян-Шанський, в них ще довго, якщо не назавжди, зберігаються антропогенно привнесені елементи (структури, об'єкти, речовини). Так, занедбані поля зберігають свої елементи в рослинності 2-4 роки, сади і парки – 50-100 років і більше. Окультурені землеробством грунти зберігають сліди свого окультурення, виражені в гумуссированності та рівності межі верхнього їх горизонту, а іноді і в мікрорельєфі, за різними оцінками і в різних ландшафтах, від 300 до 900 років. Сотні років зберігаються в ландшафтах опахнуті межі між колишніми угіддями, дренажні канави, терасовані схили в горах з закинутими колишніми сільськогосподарськими угіддями.
- за цільовою соціально-економічною або виробничою орієнтацією (лісо або сільськогосподарські, призначені для забудови, рекреаційні і т.д.);
- за ступенем змінності структури та стану природних ландшафтів (сильно, слабо, середньо);
- за ступенем або якістю сприятливості або придатності для життєдіяльності (окультурені сприятливі, деградовані, несприятливі та небезпечні);
- характером використання земель в якості угідь (природні, орні, різні види призначених для забудови та промислових).
Сильно змінені господарською діяльністю ПАЛ часто називають просто антропогенними.
При широкому трактуванні поняття культура (будь-які надбудови та перетворення природи) синонімом ПАЛ стає культурний ландшафт.
Культурні ландшафти. Культура (лат. cultura – «оброблення», «обробіток», «культивування») – цілеспрямована зміна чого-небудь для отримання певних життєвих матеріальних чи духовних благ. У розширеному філософському розумінні це будь-які надбудови природи, пов'язані з людською діяльністю. «Культура – це друга, олюднена природа». Культура як вельми складне багатоаспектне явище і поняття може мати безліч визначень. З природничо-наукових позицій культура – це сукупність способів і форм соціальної адаптації людини в НС, прийоми, технології та правила цілеспрямованої матеріально-виробничої та духовної життєдіяльності людини, орієнтовані на оптимізацію його взаємин з НС.
Культура – це спосіб життя і плоди праці конкретного суспільства. З природничо-наукових позицій функції культури у розвитку суспільства полягають у кращій його адаптації до НС та формуванні KJI. Їх можна звести до таких її складових: соціологізуюча, науково-пізнавальна та практично-перетворювальна (матеріально-виробнича).
В археології культура чи культурні шари – це матеріальні сліди або відбитки цивілізацій або більш ранніх стадій розвитку і способу життя суспільства (варварства, дикості). При такому широкому розумінні терміну «культура» будь-які перетворення ландшафтів, у тому числі для отримання миттєвих благ, є їх окультурення. Це й випалені в результаті загінних палів при полюванні аридизовані ландшафти, і лучно-степові або лугові пасовищні угіддя, ділянки з вибитою рослинністю і пісками, що розвіюються навколо стійбищ та водопоїв худоби, ріллі на місці знищених лісів. Наприклад, розбиті піски скіфо-сарматської і пізніших культур кочового скотарства. Сюди ж належать і ПАЛ великих зон навколо міст та промислових центрів із звалищами, закинутими кар'єрами і вторинними дрібнолистими лісами в різних стадіях відновлювальних сукцесій. При історико-культурному розумінні KJI практично всі змінені ландшафти – це зрізи або сліди різних історичних періодів цілеспрямованої зміни ландшафтів.
У сучасних уявленнях про культуру та формуванні під її впливом KJI виділяють такі її аспекти:
- культура як провідний чинник формування другої, олюдненої природи, орієнтований на цілеспрямовану високотехнологічну виробничу трансформацію ландшафтів та їх природних складових в угіддя або ресурси для одержання матеріальних благ;
- культура як третя природа, орієнтована на отримання не стільки матеріальних, скільки культурно-естетичних, духовних благ, зокрема пов'язаних з художньо-архітектурним будівництвом і ландшафтним плануванням, тобто художнім перетворенням KJI;
- культура як відображення етнічної своєрідності і рівнів розвитку цивілізацій і ландшафтів, що формуються під їх впливом.
Орієнтація вчених на якийсь один з цих аспектів і дає різноманітність уявлень про спостережувані матеріальні КЛ.
Наприклад, характер антропогенної трансформації ландшафтів залежить від рівня розвитку продуктивних сил та суспільних відносин, що визначають культуру виробництва, а також від типів та видів виробництв. Так, сільськогосподарське виробництво за його орієнтацією підрозділяється на землеробство, скотарство та їх різновиди, а в землеробстві за рівнями його розвитку виділяють вирубно-вогневе, мотичне, плугово-тяглове, машинно-тракторне та інш. За земельно-виробничими майновими відносинами виділяють мілкоземельне селянсько-фермерське (натуральне, товарне), общинне, колгоспне, держгоспне, плантаційне, вельможне-поміщицьке, церковно-монастирське. Відповідно кожне з них визначає специфічний характер трансформації та організації KJI. Рівень та спеціалізація промислових виробництв (різні види гірничодобувних або переробних) також формують різну організаційну структуру КЛ. Істотно різняться між собою і призначені для забудови KJI (садово-дачні, різних сільських поселень, сучасних та стародавніх міст).
Отже, поняття «культурний ландшафт» має, принаймні, три тлумачення:
- як певний історичний або просторовий етнокультурний зріз, відображений в ландшафтах;
- архітектурно-художній витвір, образно представлений в садово-паркових і палацових ландшафтно-архітектурних ансамблях;
- культурно-виробниче, що підкреслює специфіку господарської діяльності, рівень розвитку суспільства, відповідно культуру виробництва і цілеспрямованість трансформації природи.
Грунтуючись на різних аспектах поняття «культура», одні вчені називають всі змінені, інші – тільки частину направлено трансформованих ландшафтів культурними. Перші включають в KJI як природу, так і якийсь культурний шар, зріз або надбудову природи, які просто відображають етнокультурну своєрідність, історію та рівень розвитку суспільства. Другі розуміють його як сукупність природних та створених людиною матеріальних і духовних цінностей, відображених в зовнішності і властивостях KJI, а також здатність суспільства і ландшафту виробляти, зберігати і використовувати ці цінності.
Наприклад:
- культурні ландшафти стародавніх іригаційних систем землеробства з повторно засоленими грунтами, цивілізацій Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Середній Азії. Це слід або зріз культури 3-5-тисячолітньої давності, і він зберігся в ландшафтах поряд із землеробськими оазисами, що продовжують плодоносити;
- розбиті піски в басейні Середнього Дону (Арчадінські піски) і в низов'ях Дніпра (Адешковські піски), Терсько-Кумського межиріччя та в степовій зоні південно-східної Європи – це теж сліди, але вже скіфо-сарматської культури ранніх і пізніших кочівників- скотарів (1-3-тисячолітньої давності). У цю епоху отримало розвиток кочове пасовищне тваринництво;
- міські ландшафти з поєднаннями районів різновікової забудови (середньовічної, XVIII-XIX ст., сучасних періодів), що відображає зрізи різних цивілізацій, епох і періодів. Різновікові елементи міських KJI – це ті ж культурні шари в археології.
Уявлення про KJI, цілеспрямовано трансформованих виробництвом, сельбищами та іншими ТПХС, орієнтованими на отримання матеріальних благ, допускає, що вони не ідеальні, але в даний момент життєво необхідні.
Ряд дослідників до KJI відносять будь-які значно змінені антропогенним фактором ландшафти.
Є й інші визначення поняття KJI, наприклад етноценози, етнокультурні, що відображають переважно духовну і трудову специфіку народів, які живуть у них.
Однак культуру зазвичай для зручності аналізу і по суті умовно поділяють на матеріальну та духовну складові. Духовна культура включає в себе науку, мистецтво та інші гуманітарні складові.
Відповідно існують і виключно гуманітарні трактування або моделі KJI – сакральні або сакраментальні, духовні, політичні та інші ідеологічні, топонімічні, лінгвістичні, фольклорні, діалектологічні та інші ландшафти. У них культура (або точніше KJI) представляється як третя природа. З XIX-початку XX ст. відомі атласи та карти таких ландшафтів, а в даний час вже є ГІС кримінальних чи криміногенних ландшафтів. Однак, враховуючи традиційну геоекологічну наукову орієнтацію курсу, в даному навчальному посібнику KJI розглядаються в основному з природничонаукових позицій. Розуміння культури як однієї з вдалих форм або механізмів адаптації людства в НС дозволяє сприймати і різні варіації соціогуманітарних KJI в якості природно-наукових явищ.
Виділення культури з природи і формування під її впливом окультуреної природи є необхідною умовою переходу біосфери та всієї ГО в нову стадію еволюційного розвитку – ноосферну (за В.І. Вернадським) або на новий антропогенно-ноосферний організаційний рівень. Причому перехід цей вельми небезпечний, бо в природі з'являється новий, особливий вид енергії живої речовини – енергія людської культури. На початкових стадіях розвитку культури і слабкої організації її енергетичного потенціалу виникає безліч осередків деградованих ландшафтів зі зруйнованою природою. Культура і відповідно виробнича діяльність суспільства, за К. Марксом, якщо вони розвиваються стихійно, залишають після себе пустелю. У той же час в процесі розвитку різних аспектів культури під її благотворним впливом виникає все більше осередків етнокультурних соціологізованих сприятливих ландшафтів, які поступово зливаються і ускладнюються.
Окультурені ландшафти. Цей термін часто зустрічається в науковій літературі, але визначений він недостатньо чітко. Під окультуреними ландшафтами будемо розуміти такі ПАЛ:
- територіальні комплекси з розрізненими осередками змінених або культурних в широкому розумінні ландшафтів (при площі осередків КЛ менше 50%);
- занедбані (що дичавіють) культурні ландшафти різних стадій відновлювальних сукцесій.
Однак, як писав В.П.Семенов-Тян-Шанський, в них ще довго, якщо не назавжди, зберігаються антропогенно привнесені елементи (структури, об'єкти, речовини). Так, занедбані поля зберігають свої елементи в рослинності 2-4 роки, сади і парки – 50-100 років і більше. Окультурені землеробством грунти зберігають сліди свого окультурення, виражені в гумуссированності та рівності межі верхнього їх горизонту, а іноді і в мікрорельєфі, за різними оцінками і в різних ландшафтах, від 300 до 900 років. Сотні років зберігаються в ландшафтах опахнуті межі між колишніми угіддями, дренажні канави, терасовані схили в горах з закинутими колишніми сільськогосподарськими угіддями.
