Зірочки в траві – хіонодокси

Я побачила їх випадково кілька років тому в одному з каталогів – і закохалася. По-моєму, встояти перед цими квітами абсолютно неможливо. Чарівні зірочки хіонодокс, які немов світяться зсередини, підкорюють з першого погляду.
Звичайно ж, я замовила цибулинки і посадила їх. На диво, білосніжна хіонодокса Альба виявилася менш вибагливою, ніж її родичі, що мають природне синьо-блакитне забарвлення – частіше буває навпаки. Але, справедливості заради, треба сказати, що «вибаглива» – не зовсім точне слово стосовно хіонодокси. Росте вона без особливого клопоту, догляду не потребує, розростається швидко, як більшість дрібноцибулинних. Спокійно ставиться до затінення – є в мене посадки і на сонячній ділянці, і в півтіні. Що цікаво, розмножується ця рослина з рівним успіхом і цибулинами, і насінням. Якщо не видаляти зів'ялі квіти і не поспішати прибирати засохле листя, через рік-два можна виявити на місці невеликого кущика густі зарості, суцільно посипані зірочками квітів.
Невисокі (15-20 см) хіонодокси чудово виглядають на тлі зелені грунтопокривників (гарні партнери – очитки), під кущами, в рокаріях і на альпійських горах, біля водойм. Біла хіонодокса поряд з чистецем шерстистим (на фото зверху) становить дуже ніжну композицію. В даному випадку, правда, її трохи псує торішнє листя)) Листочки хіонодокси досить довго зберігають бадьорий і привабливий вигляд, навіть після того як вона відцвіте, а потім якось непомітно розчиняються в оточуючій зелені, тому ніяких проблем з доглядом у квітнику ця рослина не доставляє.
Оскільки діток утворюється багато, я потихеньку розсаджую ці дивовижні квіти в різних місцях саду. Мрію обзавестися рожевою хіонодоксою (сорт Pink Giant), але поки цибулинок у продажу не зустрічала. Хіонодокси можна ще пророщувати вдома восени, в горщиках.