Кісточкові культури в наших садах. Частина 1. Вишня

У Центральній частині країни садові кісточкові культури набагато менш поширені, ніж інші плодові дерева – груші, яблуні та ягідники. Пояснюється це досить просто. Цим культурам до вподоби більш теплий та м'який південний клімат і вони досить погано переносять наші довгі зими, з їх нестійким температурним режимом, коли сильні морози різко змінюються відлигами і навпаки. Весна, як правило, затяжна, холодна і сира, осінь – рання та дощова. Та й не кожне літо може похвалитися стійкою сонячною погодою, а саме нестача тепла і світла найбільше позначається на підготовці дерева до зими. Через підвищену вологість клімату, кісточкові культури дуже схильні до грибкових захворювань, боротися з якими вміє не кожен садівник.

Однак не все так вже й погано. Більшу частину негативного впливу погодних факторів можна нейтралізувати, якщо вдумливо підходити до питання підбору сортів для посадки, вибору місця розташування саду на ділянці і правильної агротехніки. Найяскравіший тому приклад – вишня й слива. Це одні з найпоширеніших кісточкових культур, ось вже не одне сторіччя з успіхом вирощуваних в середній смузі країни.

Звання зимостійкої серед кісточкових культур по праву належить вишні. Дерева акліматизованих сортів з успіхом витримують заморозки до -35 °С, а їх квіткові бруньки до -34 °С. Але холод – це не головна проблема вишні в умовах Нечорнозем'я, набагато серйозніша біда – це поразка дерев грибковими хворобами – коккомікозом та моніліозом.

Моніліоз, або плодова гниль, за останні роки став найбільш справжнім бичем для вишневих садів. Його широкому поширенню сприяють волога і дощова погода та відсутність будь-яких агротехнічних заходів щодо захисту дерев на присадибних і дачних ділянках. У підсумку на сьогоднішній день в садах накопичилося стільки інфекції, що без проведення будь-яких захисних заходів вирощувати вишню в Нечорнозем'ї просто неможливо!

Єдиний ефективний спосіб метод боротьби з моніліозом – одно- або дворазове обприскування вишні в період цвітіння 0.1% розчином фундазолу (10 г на 10-12 л води). Цей препарат нетоксичний для комах, що опилюють. Але, на жаль, на сьогоднішній день фундазол не входить до переліку засобів, рекомендованих для застосування проти моніліозу в аматорських садах. До використання пропонуються деякі інші препарати, наприклад Хорус, проводити обприскування яким слід тільки до початку цвітіння. Але слід знати, що ураження вишні моніліозом відбувається саме в період активного цвітіння – грибок проникає всередину рослини через маточки квітів, тому найкращим способом боротьби проти зарази буде обробка дерева саме в цей період.

Друга за небезпекою грибна інфекція для вишні – це коккомікоз. Дерева, уражені їм, рано втрачають листя і вже в серпні зазвичай стоять голі, а потім у вересні-жовтні вони знову пускаються в зростання. Звичайно, в результаті цього вишня втрачає багато сил, не встигає підготуватися до зими і сильно постраждає від перших же морозів.

На сьогоднішній день, немає сортів вишні, абсолютно стійких до коккомікозу. Трохи рідше за інших уражаються ним сорти Тургенєвка, Молодіжна, Брюнетка, Шоколадниця та деякі інші. Однак якщо в другій половині літа стоїть холодна та сира погода, коккомікоз вражає всі без винятку сорти вишні, і без обробки спецпрепаратами не обійтися.

Так само немає і сортів вишні, абсолютно стійких до моніліозу. Оскільки зараження грибком відбувається найчастіше в період цвітіння, то сильніше інших страждають дерева, у яких цей період припаде на дощову погоду. Менше хворіють їм сорти, що пізно цвітуть, наприклад Булатниковська, Молодіжна, Брюнетка, Любська (сильно схильна захворюванню коккомікозом).

Ще одна проблема, що стоїть перед садівниками – низька та нерегулярна врожайність вишні. Найчастіше це пов'язано з поганим запиленням квіток. І оскільки підібрати відповідний запильник не завжди виходить, краще зупиняти свій вибір на самоплодових сортах, які запилюються власним пилком. Так само хорошим обпилювачем майже для всіх сортів вишні є черешня.

При виборі саджанців слід звертати увагу на підщепу, на якій вони щеплені. Оскільки більшість саджанців, що поставляються в Нечорнозем'я, вирощується в розсадниках більш південних регіонах, то для підщепи найчастіше використовують вишню антипку. Для півдня це вельми зручна підщепа: посухостійка, жаростійка і добре пристосована до характерних для степової зони карбонатних грунтів. Але на кислих грунтах, характерних для зони Нечорнозем'я, вишневі дерева, щеплені на антипці, погано розвиваються і ростуть, а через кілька років нерідко просто гинуть. При покупці такі саджанці можна розпізнати за потужним розвитком і типовим для них білим гіллястим коріння.

Якщо ви придбали саджанці вишні на підщепі антипки, то для того, щоб створити їм більш сприятливі умови, слід заздалегідь підготувати посадкову яму. Вона повинна бути не менше 1 метра в діаметрі і в глибину, заповнити її слід сумішшю з родючого грунту і піску (1:1) з додаванням вапняного (доломітового) борошна.