Бирючина – сорти, умови посадки і догляду за чагарником

В епоху відродження в садах аристократії було дуже модно для розваги створювати лабіринти зі стриженого чагарнику, який досить швидко набував вигляд суцільної зеленої стіни.

В історії розвитку британських садів в середні століття можна знайти згадку про таку рослину, як Бирючина (Ligustrum) – напіввічнозелений або вічнозелений листопадний чагарник.

Вона служила обрамленням безлічі міських садочків англійців впродовж багатьох поколінь, переносячи при цьому задимленість повітря і тінь від щільної забудови.

На сьогоднішній день багато хто ставиться зі зневагою до неї, не знаходячи нічого красивого в її листі, квітках і плодах. І це не правильно, її переваг, а також видів і сортів набагато більше, ніж здається.

Основні види і популярні сорти

У перекладі з латинської «ligur» означає «в'язкий». Найпопулярнішим видом є Бирючина звичайна (L. vulgare), народна назва – «вовча ягода».

У молодому віці росте дуже швидко, досягає 3-5 м без обрізки. Прекрасно переносить морози до -30˚С, посухостійка, не вимоглива до грунтів, але ідеальною умовою буде зволожене і добре удобрене місце.

Чагарник має широку, розлогу крону. Зацвітає в червні маленькими білими квітками, які зібрані в щільні прямостоячі волоті. Потім утворюються синьо-чорні з глянцевим відливом плоди, які прикрашають рослину до середини зими. Вживати їх у їжу не можна, вони отруйні.

Можна розмножувати живцями, насінням, відводками в літньо-осінній період. Практично не пошкоджується шкідниками та хворобами, для їх попередження слід систематично оглядати і обприскувати кущ.

З сортів найбільший інтерес викликають «Aureum» з жовтим листям і «Xanthocarpum» з жовтими плодами. Причому перший варіант не цвіте, а восени листя стає з помаранчевим відтінком.

Сорт «Aureum» тільки в найсуворіші зими може скинути своє строкате листя. Невимогливий до грунту і вологи.

З невисоких сортів можна використовувати «Glaucum» – заввишки до 1 м з сизим листям, яке має білу облямівку. Не цвіте, вимагає укриття на зиму, а також сонячного місця в саду з родючим грунтом.
 
Наступним популярним видом виступає Бирючина овальнолиста (L. ovalifolium). Досягає 4 м у висоту, у неї більше листя і сильне розгалуження. Квітки білі, зібрані в волоті близько 10 см завдовжки, цвіте в липні.

Ще один барвистий сорт – «Argenteum». Його листя має по краю кремову смужку. У сорту «Aureovariegatum» листя з білими плямами або сріблястою облямівкою по краю, потрібно укриття на зиму.

Для того щоб зробити гарний бордюр підійде такий вид, як Бирючина японська (L. japonicum). Має гладкі гілки, компактну крону, зростає повільно, виносить затінення.

Має дві форми:

• Строката (f. Variegata) – листя з біло-рожевою облямівкою.
• Круглолиста (f. Rotundifolia) – кущ до 2 м заввишки, має короткі гілки і широкоовальне листя.

Теплолюбним видом виступає Бирючина блискуча (L. lucidum). Це великий чагарник або невелике деревце. Листя велике і блискуче, квіткові волоті досягають 18 см, білі, цвітуть близько трьох місяців.

Дуже декоративна восени за рахунок своїх темно-синіх плодів. Потребує родючі грунти, добре зволожені.

Застосування, вирощування і догляд

Бирючина є прекрасним чагарником для створення щільних живих огорож і невисоких бордюрів для оформлення доріжок, розмежування зон саду, окантовки великих квітників.
Її здатність добре зберігати форму дозволяє робити різні фігури. Штамбові різновиди прекрасно виглядають в алейних посадках. Використовується для імітації валунів в японському саду – стрижені подушки карікомі.
Для того щоб ваша рослина мала декоративний вигляд круглий рік необхідно знати як садити бирючину, доглядати за нею, які захисні заходи проводити.
 
Намагайтеся уникати повністю затінених ділянок. Садити краще в стороні від інших рослин. Визначившись з місцем, перекопують грунт на 15-30 см.

Саджанець з контейнера на годину опускаємо корінням в відро з водою. Викопуємо яму, яка повинна бути ширше і глибше клубка коренів на 60 см і 30 см відповідно. В огорожі відстань між окремими екземплярами 30 см, причому необхідно відступити 15-30 см від будівель, доріжок та інших стаціонарних об'єктів.

В яму заливаємо воду, і коли вона вбереться, викладаємо суміш з грунту і компосту (1:1). У лунку садимо рослину, розправивши коріння. Для вкорінення необхідно підтримувати грунт у вологому стані (3-4 тижні), потім поливають тільки в посуху. Пристовбурні кола мульчуємо шаром 5-7 см.

Живі огорожі стрижуть в травні і серпні, у окремо розташованих рослин навесні видаляють пошкоджені гілки, проріджують або обрізають на 1/3.