Парк замку Хельбрунн в Зальцбурзі (Австрія)

Ми ще не писали про парки, в яких головним елементом не є рослини, а вода. До таких можна віднести Петергоф, Версаль, Шенбрунн, італійські вілли. У Європі існує чимало водних парків пізнього середньовіччя. Як правило, це були приватні резиденції впливових та багатих землевласників, призначені для відпочинку і розваги. Одним з таких є парк замку Хельбрунн в Зальцбурзі.

Незважаючи на прийняту в той час строгу геометрію, в Хельбрунні зволіли виходити з особливостей місцевості. Де били джерела, з'явилися фонтани, а струмки були пущені за старими руслами. Цю територію площею 60 гектарів вже в давнину шанували як святе місце.

Перш ніж дивитися фонтани, ми пішли на водний партер. Він має чіткі геометричні форми і дзеркальну водну поверхню. Зразком для водного партеру стала Італія. Посеред великого прямокутного ставка розташований острів, теж чотирикутний. Потрапити до нього можна тільки по двох містках.

За партером тягнеться великий старий парк, спланований на англійський манер, але з центральною віссю.
Територія замкового маєтку знаходиться в долині, біля підніжжя Альп. Зверху види просто приголомшливі.
Хельбрунн був заснований в 1612-19 роках архієпископом Зальцбурзьким Маркусом Зіттікусом. Вже у віці восьми років Маркус Зіттікус відправився разом зі своїм дядьком в Італію, де вивчав право, а також мав можливість побачити чудові садиби того часу з їх статуями і фонтанами-вертушками.

Фонтани – справжня відрада для очей. Вже в XVII столітті відвідувачам парку відпочинку в Хельбрунні було чим розважитися. «Aqua Viva», джерельна вода, як вважалося, допомагала знайти душевний спокій і оживити почуття – якраз те, на що претендують сучасні курорти. Пізніше, в епоху Просвітництва, фонтани стали вважати нікчемними, а кам'яні статуї – бездарними. Але контрасти несподіванок і забав, світла й темряви, а також музика і механіка досі вміють піднести сюрприз.
 
Коли Хельбрунн будувався, Італія була еталоном у всьому. Тодішній моді в парковій архітектурі пропонувався класичний ландшафт: в парках Риму перевага віддавалася стінам античних часів, а перед ними або в нішах стін встановлювалися статуї з каменю. Копії з зразків раннього стилю паркової архітектури і сьогодні можна побачити в Хельбрунні: місцеві скульптури імітували античні статуї, зображення яких доставлялися їм у вигляді друкованої графіки.
Довга кам'яна стільниця з влаштованою в ній чашею дозволяла зберігати під час ритуальних бенкетів оптимальну питну температуру вина. Однак княжий стіл у Римському театрі відрізняється не тільки прагматичністю. У ній таїться сюрприз.

Гостя, що вдавався до непомірних узливаннь, могли злегка облити водою з табурета, щоб він протверезів, і розум його не впав, як тоді побоювалися, в заціпеніння.

У парку безліч водних вертушок і сюрпризів. Наш гід раз у раз обливав водою всю туристичну компанію, відкриваючи невидимі крани. Ми повільно пересувалися від одного фонтана до іншого, по дорозі заходячи в штучні гроти і печери.
Серед безлічі водних витівок є механічний театр. Він зроблений з дерева і призводить фігурки в рух завдяки енергії води. Тут зображено життя маленького містечка епохи бароко. Близько 200 дерев'яних фігурок ручної різки демонструють різні ремесла та професії того часу. Можна помітити навіть станові відмінності: благородні панове рухаються помітно повільніше, ніж старанні працівники.
 За часів князя-архієпископа Маркуса Зіттікуса в парку тримали всіляких рідкісних звірів: білих оленів, альпійських козлів з могутніми рогами, рідкісних птахів і великих риб. На території комплексу росли і особливі рослини.

Щось, звичайно, не збереглося. Але при цьому жителям Зальцбурга вдалося неймовірним чином зберегти в цілості майже всі фонтани і замок.