рослини
догляд
сади світу
статті
проекти
база компаній
замовити
відео
Місцезнаходження: Норвегія, Осло
Унікальний парк скульптур в Осло – справа усього життя знаменитого на весь світ норвезького скульптора Густава Вігеланда. Тут демонструється більш ніж 200 скульптур з бронзи, граніту і кованого заліза. На сьогоднішній день, це найбільше у світі зібрання скульптур одного художника під відкритому небом.
Густав Вігеланд народився 11 квітня 1869 року в родині ремісників в маленькому прибережному містечку Мендал на півдні Норвегії. Коли він досяг юнацького віку, батьки відправили його в Осло для навчання граматиці і мистецтву різьби по дереву. Незабаром його батько раптово помер і Густаву довелося повернутися в рідне місто, щоб допомагати своїй родині по господарству.
У віці 19 років він знову відправився в Осло, твердо поставивши перед собою завдання, стати професійним скульптором. Вже через рік після початку навчання Густав зробив свою першу велику роботу "Хагар та Ішмаель". Кілька разів він виїжджав для навчання за кордон – в Копенгаген, Париж, Берлін і Флоренцію. У французькій столиці він відвідував семінари Огюста Родена, а в Італії – експериментував і вчився на роботах майстрів епохи Ренесансу. Вже в ці роки він виявляв великий інтерес до тем, які надалі зайняли домінуюче становище в його творчості, – тем життя і смерті, взаємин між чоловіком і жінкою. У 1894 і 1896 роках Вігеланд провів в Норвегії перші виставки своїх робіт, отримавши при цьому схвалення і похвалу від критиків.
До 1902 року Вігеланд активно брав участь у роботах з відновлення великого історичного собору в Тронхеймі. Вивчення середньовічного мистецтва вплинуло на іншу тему в мистецтві Вигеланда, – в його роботах стали з'являтися образи драконів і ящерів. Іноді вони були символами гріха і демонічного початку, але частіше уособлювали могутні сили природи в боротьбі з людським началом.
Поселившись в Осло, Вігеланд отримав від міського уряду невелику студію, де і продовжив свої роботи. У 1905 році Швеція визнала незалежність Норвегії та Вігеланду, як найталановитішому норвезькому скульптору, надійшло замовлення від уряду країни на створення статуй і бюстів, що зображують його відомих співвітчизників: Генріка Ібсена, Нільса Хенріка Абеля та інших.
У 1921 році місто вирішило знести будинок, де проживав художник і побудувати на цьому місці бібліотеку. Після довгих переговорів, місто надало Вігеланду нову будівлю і територію парку Фрогнер, де він міг працювати і жити; взамін скульптор обіцяв жертвувати місту всі його наступні роботи, включаючи начерки, малюнки, гравюри і моделі.
На нове місце проживання Вігеланд переїхав в 1924 році. Протягом наступних двадцяти років, до своєї смерті (1943 р.), майстер створив справжню виставку своїх робіт під відкритим небом, вміло вписавши в навколишній ландшафт. Сьогодні це місце відоме на весь світ як Парк Вігеланда.
Перше, з чого починається знайомство відвідувачів з парком – Головні Ворота з граніту і кованого заліза – це початок осі завдовжки в 850 метрів, на якій розташовані основні визначні пам'ятки парку: Міст з Дитячим майданчиком, Фонтан, Плато Моноліту і Колесо Життя. Головні Ворота складаються з п'яти великих та двох маленьких, пішохідних воріт з кованого металу, а по обидві сторони від воріт встановлені будиночки з мідними дахами, які вінчають флюгера. Ворота були спроектовані в 1926 році. Доопрацьовувалися і реконструювалися вони довго, – остаточний варіант був побудований за підтримки Норвезького банку в 1942 році.
Міст шириною близько 15 м і довжиною близько 100 м, прикрашений ліхтарями і скульптурами на гранітних парапетах, побудований на основах старого моста, зведеного в 1914 році. Вігеланд спроектував новий міст і займався його оформленням в період з 1925 по 1933 рр. За цей час тут з'явилося 58 бронзових скульптур дітей, жінок і чоловіків різного віку, що стоять поодиноко або групами. Домінуючі мотиви, які тут чітко простежуються – відносини між чоловіком і жінкою, між дорослими та дітьми. Скульптури людей в русі розбавлені правильними геометричними ліхтарями прямокутної форми. Центральна частина цього незвичайного моста має розширення – майданчик, з торців якого по обидві сторони встановлені незвичайні масивні бронзові колеса з фігурами людей всередині і невелика, але дуже популярна скульптура розсердженого хлопчика, що є своєрідним символом парку. В цьому ж місці моста, але вже під основою майданчика розташований водоспад.
Міст зі скульптурами був відкритий для відвідин влітку 1940 року, коли інша частина парку все ще будувалася. В цей же період тут були встановлені чотири високих гранітних колони, увінчаних скульптурами людей, що борються з ящерами. Ящери – це демони, що тримають під повною владою свої жертви, – драматичний контраст з безтурботністю і радістю життя, які уособлюють інші зображень на мосту.
Нижче рівня моста розташований круглий дитячий майданчик з вісьмома бронзовими скульптурами маленьких дітей. Особливо привертає увагу центральна скульптура – бронзова фігура ще не народженої дитини, увічненої в позі ембріона вниз головою.
Вігеланд також розробив дитячий паром для розваги маленьких відвідувачів парку, – невеликий човен причалював до гранітної пристані в декількох кроках від цього місця. Багато років після другої світової війни човен був окрасою парку і розвагою для його юних відвідувачів, але зараз тут плавають тільки лебеді і качки. Натхненний іншими громадськими парками в Європі, Вігеланд також хотів пустити гребні човни в верхньому водоймищі, але ця його задумка так ніколи і не була втілена в життя ...
Серед скульптур парку найдавнішу історію має Фонтан. Ідея щодо будівництва монументальної бронзової споруди з'явилася у Густава Вігеланда на самому початку XX сторіччя. Ескіз в гіпсі, за образом і подобою якого і був побудований фонтан, викликав величезний інтерес в 1906 року, коли був представлений владі міста. Муніципалітет Осло спочатку розпорядився встановити фонтан на площі перед Парламентом країни, однак, незабаром це місце розташування було відхилено. Пізніше планувалося також використовувати фонтан для прикраси садів при Королівському Палаці, але і цим ідеям не судилося втілитися ...
У період Першої світової війни і далі Вігеланд кілька разів перепроектував фонтан. Тільки в 1924 році, після переселення в новий будинок на території парку, Фонтан знайшов своє остаточне місце розташування.
20 бронзових дерев, розташованих по периметру Фонтана створювалися в період між 1906 і 1914 роками. Вігеланд по-своєму інтерпретує і показує нам етапи життя людини, від колиски до самої смерті. Час людини на землі – лише частина вічного циклу руху часу без початку та кінця. Так, наприклад, за лякаючою скульптурною групою, яка зображує дерево з розпадаючим скелетом, встановлена скульптура дерева, під пологом якого граються діти. Кінець і початок нового життя зовсім поруч ...
Зовнішня масивна бронзова окантовка фонтана також складається з невеликих зображень вічного циклу життя людства, але тут він показаний докладніше, з великою кількістю деталей. Вігеланду треба було дуже багато часу, щоб завершити цей неймовірно складний витвір – автор постійно доопрацьовував проект, прагнучи довести його до досконалості. Остаточний монтаж фонтану був закінчений вже після смерті художника – в 1947 році. Велика територія навколо фонтану була вимощена мозаїкою з чорно-білого граніту. Лінії хитромудрого малюнка формують тут лабіринт загальною протяжністю майже 3 кілометри.
На найвищому місці в парку, встановлена значних розмірів скульптура – Моноліт. Перші ескізи майбутньої гігантської колони датуються 1919 роком. Вігеланд сконструював її в повному розмірі в глині в його новій студії в 1924-1925 рр. На роботу у художника пішло 10 місяців. Після цього скульптура була виконана в гіпсі ...
Восени 1926 року гранітний блок, що важить сотні тонн, транспортувався сюди морем з кам'яного кар'єру, розташованого близько Холдена. На самому початку 1927 року блок був доставлений за призначенням і в наступному році встановлено на своє постійне місце. Навколо величезного каменю були споруджені ліси та навіс, а модель з гіпсу була встановлена поряд як зразок. До 1929 року каменю була додана форма рівної колони і почалася найскладніша і копітка робота. Три різьбяра по каменю протягом 14 років трудилися над цією грандіозною скульптурою. У 1943 році, відразу після завершення робіт, остання частина моделі колони з гіпсу була демонтована і транспортована в Музей Вігеланда, де і зараз можна її побачити. У різдвяні дні 1944 року, перш, ніж будівельні ліси і навіси, оточуючі монумент були прибрані, допитливій публіці, нарешті, дозволили зайти всередину. Майже 180 000 відвідувачів, піднявшись по крутих сходах, змогли в подробицях вивчити нове творіння Густава Вігеланда.
Переплетення людських тіл, що піднімаються до небес, на колоні наводить на зовсім різні думки. Люди ведені не тільки сумом і відчаєм, але також захопленням і надією, почуттям близькості, вони чіпляються один за одного і переплітаються тілами, напруженими в переповненими почуттям порятунку.
У 1947 році на сходинках, що примикають до монумента (так званому Плато Моноліту) було встановлено 36 гранітних груп фігур. Вігеланд почав роботу над цими скульптурами в період першої світової війни, а закінчив роботу в 1936 році. Як і в Фонтані, основна тема всієї композиції – цикл людського життя, в якій людина зображена в розмаїтті типових життєвих ситуацій і відносин. Плато Моноліту по периметру оточене невисокою гранітною стіною, а увійти сюди можна через вісім кованих воріт з контурами людських фігур. Ці ворота, що зображують людину в різних її віках, були задумані Вігеландом між в 1933-1937 рр., але втілити в життя задумки художника вдалося тільки після його смерті.
Рухаючись по основній осі парку далі, ми потрапляємо на площадку, де встановлено сонячний годинник (1930 р.), а трохи далі ще одна визначна пам'ятка парку – бронзова скульптура Колесо Життя. Вігеланд почав конструювання невеликої гіпсової моделі Колеса Життя взимку 1933-1934 рр. Потім ковалі зробили залізний каркас в повному масштабі (три метри в діаметрі), використовуючи лінії розмітки на моделі. Цей, початковий варіант скульптури, був зроблений з глини, яка кріпилася до каркасу за допомогою дерев'яних затискачів і дроту. Глина завжди була улюбленим матеріалом Густава Вігеланда. У м'якій глині він міг працювати швидко, даючи волю своїй величезній енергії та натхненню. З глини він міг моделювати скульптури в повному масштабі, грунтуючись на маленьких тривимірних ескізах. Художник наносив глину вручну, в рідкісних випадках використовуючи найпростіші інструменти. На завершальній стадії, скульптура доводилася до досконалості за допомогою більш точних інструментів.
Колесо Життя, за задумом художника, – це символ вічності, втілений тут у вигляді гірлянди тримаючих один за одного жінок, дітей і чоловіків. У певному сенсі, ця скульптура підводить підсумок драматичної теми, яка зустрічається повсюдно в парку: життєвий шлях людини від колиски до могили, через щастя і печалі, через фантазію, надії і мрії про вічність.
Незважаючи на те, що переважна кількість об'єктів парку розміщено Вігеландом на одній осі, деякі скульптури все ж таки знаходяться на деякому від неї віддаленні.
Мабуть, найвідомішою з таких віддалених скульптурних груп, є монументальна бронзова група Клан (1934-36) в північній частині парку. За величиною цю скульптуру перевершує тільки Моноліт, а сама вона складається з 21 фігури. Початкова модель, зроблена з гіпсу, до 1985 року зберігалася в Музеї Вігеланда, і лише в 1988 році на грошові субсидії від IBM скульптура не була відлита в бронзі і встановлена в парку.
Ну, і звичайно, який же скульптурний парк без автопортрета його творця? Незадовго до своєї смерті Густав Вігеланд встановив біля входу в парк свою скульптуру. Він одягнений в простий, робочий одяг, а в руках художник тримає молоток і долото.
Густав Вігеланд народився 11 квітня 1869 року в родині ремісників в маленькому прибережному містечку Мендал на півдні Норвегії. Коли він досяг юнацького віку, батьки відправили його в Осло для навчання граматиці і мистецтву різьби по дереву. Незабаром його батько раптово помер і Густаву довелося повернутися в рідне місто, щоб допомагати своїй родині по господарству.
У віці 19 років він знову відправився в Осло, твердо поставивши перед собою завдання, стати професійним скульптором. Вже через рік після початку навчання Густав зробив свою першу велику роботу "Хагар та Ішмаель". Кілька разів він виїжджав для навчання за кордон – в Копенгаген, Париж, Берлін і Флоренцію. У французькій столиці він відвідував семінари Огюста Родена, а в Італії – експериментував і вчився на роботах майстрів епохи Ренесансу. Вже в ці роки він виявляв великий інтерес до тем, які надалі зайняли домінуюче становище в його творчості, – тем життя і смерті, взаємин між чоловіком і жінкою. У 1894 і 1896 роках Вігеланд провів в Норвегії перші виставки своїх робіт, отримавши при цьому схвалення і похвалу від критиків.
До 1902 року Вігеланд активно брав участь у роботах з відновлення великого історичного собору в Тронхеймі. Вивчення середньовічного мистецтва вплинуло на іншу тему в мистецтві Вигеланда, – в його роботах стали з'являтися образи драконів і ящерів. Іноді вони були символами гріха і демонічного початку, але частіше уособлювали могутні сили природи в боротьбі з людським началом.
Поселившись в Осло, Вігеланд отримав від міського уряду невелику студію, де і продовжив свої роботи. У 1905 році Швеція визнала незалежність Норвегії та Вігеланду, як найталановитішому норвезькому скульптору, надійшло замовлення від уряду країни на створення статуй і бюстів, що зображують його відомих співвітчизників: Генріка Ібсена, Нільса Хенріка Абеля та інших.
У 1921 році місто вирішило знести будинок, де проживав художник і побудувати на цьому місці бібліотеку. Після довгих переговорів, місто надало Вігеланду нову будівлю і територію парку Фрогнер, де він міг працювати і жити; взамін скульптор обіцяв жертвувати місту всі його наступні роботи, включаючи начерки, малюнки, гравюри і моделі.
На нове місце проживання Вігеланд переїхав в 1924 році. Протягом наступних двадцяти років, до своєї смерті (1943 р.), майстер створив справжню виставку своїх робіт під відкритим небом, вміло вписавши в навколишній ландшафт. Сьогодні це місце відоме на весь світ як Парк Вігеланда.
Перше, з чого починається знайомство відвідувачів з парком – Головні Ворота з граніту і кованого заліза – це початок осі завдовжки в 850 метрів, на якій розташовані основні визначні пам'ятки парку: Міст з Дитячим майданчиком, Фонтан, Плато Моноліту і Колесо Життя. Головні Ворота складаються з п'яти великих та двох маленьких, пішохідних воріт з кованого металу, а по обидві сторони від воріт встановлені будиночки з мідними дахами, які вінчають флюгера. Ворота були спроектовані в 1926 році. Доопрацьовувалися і реконструювалися вони довго, – остаточний варіант був побудований за підтримки Норвезького банку в 1942 році.
Міст шириною близько 15 м і довжиною близько 100 м, прикрашений ліхтарями і скульптурами на гранітних парапетах, побудований на основах старого моста, зведеного в 1914 році. Вігеланд спроектував новий міст і займався його оформленням в період з 1925 по 1933 рр. За цей час тут з'явилося 58 бронзових скульптур дітей, жінок і чоловіків різного віку, що стоять поодиноко або групами. Домінуючі мотиви, які тут чітко простежуються – відносини між чоловіком і жінкою, між дорослими та дітьми. Скульптури людей в русі розбавлені правильними геометричними ліхтарями прямокутної форми. Центральна частина цього незвичайного моста має розширення – майданчик, з торців якого по обидві сторони встановлені незвичайні масивні бронзові колеса з фігурами людей всередині і невелика, але дуже популярна скульптура розсердженого хлопчика, що є своєрідним символом парку. В цьому ж місці моста, але вже під основою майданчика розташований водоспад.
Міст зі скульптурами був відкритий для відвідин влітку 1940 року, коли інша частина парку все ще будувалася. В цей же період тут були встановлені чотири високих гранітних колони, увінчаних скульптурами людей, що борються з ящерами. Ящери – це демони, що тримають під повною владою свої жертви, – драматичний контраст з безтурботністю і радістю життя, які уособлюють інші зображень на мосту.
Нижче рівня моста розташований круглий дитячий майданчик з вісьмома бронзовими скульптурами маленьких дітей. Особливо привертає увагу центральна скульптура – бронзова фігура ще не народженої дитини, увічненої в позі ембріона вниз головою.
Вігеланд також розробив дитячий паром для розваги маленьких відвідувачів парку, – невеликий човен причалював до гранітної пристані в декількох кроках від цього місця. Багато років після другої світової війни човен був окрасою парку і розвагою для його юних відвідувачів, але зараз тут плавають тільки лебеді і качки. Натхненний іншими громадськими парками в Європі, Вігеланд також хотів пустити гребні човни в верхньому водоймищі, але ця його задумка так ніколи і не була втілена в життя ...
Серед скульптур парку найдавнішу історію має Фонтан. Ідея щодо будівництва монументальної бронзової споруди з'явилася у Густава Вігеланда на самому початку XX сторіччя. Ескіз в гіпсі, за образом і подобою якого і був побудований фонтан, викликав величезний інтерес в 1906 року, коли був представлений владі міста. Муніципалітет Осло спочатку розпорядився встановити фонтан на площі перед Парламентом країни, однак, незабаром це місце розташування було відхилено. Пізніше планувалося також використовувати фонтан для прикраси садів при Королівському Палаці, але і цим ідеям не судилося втілитися ...
У період Першої світової війни і далі Вігеланд кілька разів перепроектував фонтан. Тільки в 1924 році, після переселення в новий будинок на території парку, Фонтан знайшов своє остаточне місце розташування.
20 бронзових дерев, розташованих по периметру Фонтана створювалися в період між 1906 і 1914 роками. Вігеланд по-своєму інтерпретує і показує нам етапи життя людини, від колиски до самої смерті. Час людини на землі – лише частина вічного циклу руху часу без початку та кінця. Так, наприклад, за лякаючою скульптурною групою, яка зображує дерево з розпадаючим скелетом, встановлена скульптура дерева, під пологом якого граються діти. Кінець і початок нового життя зовсім поруч ...
Зовнішня масивна бронзова окантовка фонтана також складається з невеликих зображень вічного циклу життя людства, але тут він показаний докладніше, з великою кількістю деталей. Вігеланду треба було дуже багато часу, щоб завершити цей неймовірно складний витвір – автор постійно доопрацьовував проект, прагнучи довести його до досконалості. Остаточний монтаж фонтану був закінчений вже після смерті художника – в 1947 році. Велика територія навколо фонтану була вимощена мозаїкою з чорно-білого граніту. Лінії хитромудрого малюнка формують тут лабіринт загальною протяжністю майже 3 кілометри.
На найвищому місці в парку, встановлена значних розмірів скульптура – Моноліт. Перші ескізи майбутньої гігантської колони датуються 1919 роком. Вігеланд сконструював її в повному розмірі в глині в його новій студії в 1924-1925 рр. На роботу у художника пішло 10 місяців. Після цього скульптура була виконана в гіпсі ...
Восени 1926 року гранітний блок, що важить сотні тонн, транспортувався сюди морем з кам'яного кар'єру, розташованого близько Холдена. На самому початку 1927 року блок був доставлений за призначенням і в наступному році встановлено на своє постійне місце. Навколо величезного каменю були споруджені ліси та навіс, а модель з гіпсу була встановлена поряд як зразок. До 1929 року каменю була додана форма рівної колони і почалася найскладніша і копітка робота. Три різьбяра по каменю протягом 14 років трудилися над цією грандіозною скульптурою. У 1943 році, відразу після завершення робіт, остання частина моделі колони з гіпсу була демонтована і транспортована в Музей Вігеланда, де і зараз можна її побачити. У різдвяні дні 1944 року, перш, ніж будівельні ліси і навіси, оточуючі монумент були прибрані, допитливій публіці, нарешті, дозволили зайти всередину. Майже 180 000 відвідувачів, піднявшись по крутих сходах, змогли в подробицях вивчити нове творіння Густава Вігеланда.
Переплетення людських тіл, що піднімаються до небес, на колоні наводить на зовсім різні думки. Люди ведені не тільки сумом і відчаєм, але також захопленням і надією, почуттям близькості, вони чіпляються один за одного і переплітаються тілами, напруженими в переповненими почуттям порятунку.
У 1947 році на сходинках, що примикають до монумента (так званому Плато Моноліту) було встановлено 36 гранітних груп фігур. Вігеланд почав роботу над цими скульптурами в період першої світової війни, а закінчив роботу в 1936 році. Як і в Фонтані, основна тема всієї композиції – цикл людського життя, в якій людина зображена в розмаїтті типових життєвих ситуацій і відносин. Плато Моноліту по периметру оточене невисокою гранітною стіною, а увійти сюди можна через вісім кованих воріт з контурами людських фігур. Ці ворота, що зображують людину в різних її віках, були задумані Вігеландом між в 1933-1937 рр., але втілити в життя задумки художника вдалося тільки після його смерті.
Рухаючись по основній осі парку далі, ми потрапляємо на площадку, де встановлено сонячний годинник (1930 р.), а трохи далі ще одна визначна пам'ятка парку – бронзова скульптура Колесо Життя. Вігеланд почав конструювання невеликої гіпсової моделі Колеса Життя взимку 1933-1934 рр. Потім ковалі зробили залізний каркас в повному масштабі (три метри в діаметрі), використовуючи лінії розмітки на моделі. Цей, початковий варіант скульптури, був зроблений з глини, яка кріпилася до каркасу за допомогою дерев'яних затискачів і дроту. Глина завжди була улюбленим матеріалом Густава Вігеланда. У м'якій глині він міг працювати швидко, даючи волю своїй величезній енергії та натхненню. З глини він міг моделювати скульптури в повному масштабі, грунтуючись на маленьких тривимірних ескізах. Художник наносив глину вручну, в рідкісних випадках використовуючи найпростіші інструменти. На завершальній стадії, скульптура доводилася до досконалості за допомогою більш точних інструментів.
Колесо Життя, за задумом художника, – це символ вічності, втілений тут у вигляді гірлянди тримаючих один за одного жінок, дітей і чоловіків. У певному сенсі, ця скульптура підводить підсумок драматичної теми, яка зустрічається повсюдно в парку: життєвий шлях людини від колиски до могили, через щастя і печалі, через фантазію, надії і мрії про вічність.
Незважаючи на те, що переважна кількість об'єктів парку розміщено Вігеландом на одній осі, деякі скульптури все ж таки знаходяться на деякому від неї віддаленні.
Мабуть, найвідомішою з таких віддалених скульптурних груп, є монументальна бронзова група Клан (1934-36) в північній частині парку. За величиною цю скульптуру перевершує тільки Моноліт, а сама вона складається з 21 фігури. Початкова модель, зроблена з гіпсу, до 1985 року зберігалася в Музеї Вігеланда, і лише в 1988 році на грошові субсидії від IBM скульптура не була відлита в бронзі і встановлена в парку.
Ну, і звичайно, який же скульптурний парк без автопортрета його творця? Незадовго до своєї смерті Густав Вігеланд встановив біля входу в парк свою скульптуру. Він одягнений в простий, робочий одяг, а в руках художник тримає молоток і долото.
